докладна інформація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 230-31-34

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.07,2007 о 10 год. 37 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.08.2007, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 30.07.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови перенесено на 08.08.2007

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом, в якому просить частково скасувати податкові повідомлення-рішення №0001461750/0 від 23 березня 2007 року та № 0001461750/1 від 24 квітня 2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, якими визначено податкове зобов'язання у розмірі 58 963,00 грн., в тому числі 19 676 грн. основного боргу та 39 287,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує прав позивача. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 (Прикінцеві положення) Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону в редакції Закону № 1958- IV від 01.07.2004р., із змінами, внесеними згідно із Законом № 2273-ІV від 21.12.2004 р. у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі на картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року. Тобто на сьогодні підпункт 4.2.1 Закону є таким, що не підлягає застосуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, обґрунтовуючи це наступним:

кредитна спілка, крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках її членів, розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається в її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків ( у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів). Оподаткування відсотків регулюється п.9.2.2 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", тому застосування норм п.п. 4.3.5 п.4.3. ст. 4 вказаного Закону до оподаткування відсотків є неправомірним.

З 01.01.2005 р. пунктом 7.2. ст. 7 вищевказаного Закону визначена єдина ставка податку у розмірі 5%, яка застосовується до об'єктів оподаткування, нарахованим в якості відсотків на вклади (внески) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. На думку відповідача, позивачем не враховано, що для цілей справляння податку термін «проценти» слід розуміти як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна (п.1.10 ст.1 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До процентів зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Відповідно до п.п. 9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів) на пайові та додаткові пайові внески її членів вона зобов'язана утримувати податок від сум такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали справи, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.2007 №0001461750/0, яким позивачу за порушення пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. "а" 17.2 ст. 17, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.2, 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 58963,00 грн., в т.ч. основний платіж - 19676,00 грн., штрафні санкції - 39287300 грн.

Не погоджуючись з прийнятим повідомленням-рішенням, позивач на підставі пп. 5.2.2 п. 5,2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 оскаржив його до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте рішення №10903/10/25-011 від 23.04.2007, яким спірне повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі вказаного рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва 24.04.2007 було прийняте податкове повідомлення-рішення №001461750/1, яким позивачу за порушення пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. "а" 17.2 ст. 17, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.2, 16,3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 58963,00 грн., в т.ч. основний платіж - 19676,00 грн., штрафні санкції - 39287,00 грн.

Обидва спірні повідомлення-рішення позивачем оскаржуються частково зокрема, позивач визнає порушення пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8, пп. 16.3.2, пп. 16.3.5 п.16.3 ст. 16 України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 щодо виникнення податкового боргу у розмірі 35,86 грн., та з нарахуванням пені на суму 7,00 грн. відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими Фондами".

Спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки №67/22-1/25592697 від 16.03.2007, яким встановлено наступне:

в порушення пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем не утриманий податок з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески членів кредитної спілки;

в порушення пп. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" матеріальна допомога працівникам кредитної спілки не нараховувалася та не сплачувалась.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001р. № 2908-ІІІ кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзаців першого та другого частини 1 статті 21 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, а також відповідно до абзацу 4 цієї частини залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Отже, пайовий внесок - це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до ч. З ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки", яка встановлює, що нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Таким чином, посилання позивача на те, що з 01.01.2005р. оподаткування процентів на пайові внески, а також на додаткові пайові внески членів кредитної спілки регулюється п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" господарський суд визнає обґрунтованим.

Пунктом 7.2 ст.7 цього Закону встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом зокрема як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Однак, при застосуванні цієї норми слід враховувати, що відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" підпункт 4.2.12 п. 4.2 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, з норми пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" випливає, що виплата процентів на внески членам кредитних спілок, включаючи проценти на пайові внески та внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 7.2 ст. 7 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб" з 01.01.2010р., а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 640,00 грн. є неправомірним та безпідставним.

Заперечення відповідача стосовно того, що оподаткування процентів (у тому додаткових пайових членських внесків), сплачених (нарахованих) за іншими підставами, зокрема визначеними ч. З ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки”, а саме розподіл нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, та який розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів), то відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування здійснюється в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Однак, пунктом 7.2 визначена єдина ставка податку у розмірі 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Посилання відповідача на те, що нерозподілений дохід, що залишається в розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється між членами спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів), оподаткування яких здійснюється відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а також те, що згідно із цим Законом кредитна спілка є податковим агентом, тому при нарахуванні та виплаті членам кредитної спілки доходів у вигляді процентів (у тому числі дисконтних доходів) на пайові та додаткові пайові внески її членів вона зобов'язана утримувати податок від сум такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою (13 %) спростовується наступним.

Ставка 13 % визначена п. 22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону встановлюється на рівні 13% відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Підпунктом 9.2.1 п.9.2 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Крім того, пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що до складу загального місячного a6o річного оподатковуваного доходу платника податку включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами); що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 ст. 9 цього Закону.

При цьому пп. "в" п. 9.7 ст. 9 встановлено: іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам;

До 01.01.2005, тобто до внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", виплата процентів на пайові внески членам кредитних спілок не підлягала оподаткуванню у зв'язку з тим, що кредитна спілка була на рівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків.

Так, згідно з редакцією пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яка діяла до 01.01.2005, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Правомірність застосування п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування процентів на пайові внески членів кредитної спілки підтверджено також висновками науково-правової експертизи при Інституті держави і права їм. В.М Корецького НАН України, виконаної 28.11.2006р. на замовлення Національної асоціації кредитних спілок України щодо діяльності кредитних спілок України.

Таким чином, Кредитна спілка "Фін-Еко" правомірно не утримувала податок з виплаченого членам кредитної спілки доходу у вигляді процентів на їх додаткові пайові внески та не перераховувала ці суми податку до бюджету, оскільки внески вносилися і розподіл доходу здійснювався згідно Закону України "Про кредитні спілки", а згідно з нормами пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що діяли до 01.01.2005, та нормами пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 цього Закону, що діють з 01.01.2005, проценти не підлягають оподаткуванню.

Отже вимоги податкового органу щодо сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 19 640,00 грн. грн. є неправомірними.

Відсутність підстав для донарахування податку з доходів фізичних осіб в цій частині обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39 280,00 грн. (19 640,00 х 2) у відповідності до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин позовні вимоги про часткове скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0001461750/0 від 23 березня 2007 року та № 0001461750/1 від 24 квітня 2007 рокує обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем надано достатні докази, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позовні вимоги задовольняються судом повністю, судові витрати позивача у вигляді судового збору в сумі 3,40 грн. на підставі ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок Державного бюджету в повному обсязі.

З огляду на наведене, керуючись статтями ст.ст. 9, 69, 70, 71, 72, 94, 97, 158-163 КАС

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0001461750/0 від 23 березня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 58920,14 грн., з яких 19640,14 грн. -основний платіж та 39280,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001461750/1 від 24 квітня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 58920,14 грн., з яких 19640,14 грн. -основний платіж та 39280,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін-Еко" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 32, рахунок №26507038744700 в АКБ "УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 25592697) 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.