Літній краєвид із Високого Замку, з підніжжя Замкової гори, справляє враження коштовного гобелена, витканого ніжними барвами, які мерехтять у легкому серпанку вранішнього туману. В цій величній панорамі - розмаїття храмів, що гордо вписують у небо свої стрімкі вежі, овали куполів, розсіваючи блиск мистецьки кованих позолочених хрестів. Львівські християнські храми - то ціла симфонія архітектурних форм і стилів, музичних ритмів та членувань; це дивовижні силуети, високомистецьке скульптурне убранство, вишукані декоративні деталі, гармонія світла і тіні, багатство екстер'єрних ансамблів. Врешті, це чудове єднання камінних архітектурних об'ємів із живою навколишньою природою, з примхливим ландшафтом Львова. Львівські зодчі, приступаючи до побудови храму, каплиці чи навіть пам'ятного хреста, з великим знанням та естетичним смаком вибирали місце для майбутньої будівлі. Воно мало бути освячене, чимось знаменне і привабливе своєю красою.
Кожен із львівських храмів неповторно індивідуальний у своєму архітектурному образі, кожен має свій стильовий голос, яким прославляє Всевишнього. Львів - це справжній Олімп архітектурного мистецтва, в якому домінують культові споруди різних релігійних конфесій, які тут мирно співіснували впродовж століть. Релігійні пам'ятки зодчества належать до різного часу, різних історичних епох, засвідчуючи, що на терені нашого міста живе християнський люд, який тримався своєї віри та звичаїв за будь-яких обставин історичної долі і завжди приносив на славу Божу свої найкращі духовні скарби, творіння розуму й таланту, своє розуміння краси, величі та святости. У нашому місті та на його численних околицях налічуємо понад 80 храмів, серед яких - церкви та костели, молільні християнські доми; храми малі та великі, добре нам відомі і мало знані, стародавні і цілком нові, будівництво яких завершується на наших очах. Фундаторами львівських храмів були не тільки князі, королі, бояри, духовні сановники, а й прості міщани, ремісники різних середньовічних цехових корпорацій, підміські громади, сільські парафіяни тощо.
На терені нашого міста можна простежити, як поряд уживаються, підкреслюючи красу один одного, давньоукраїнські храми - готичні, ренесансні та барокові. Такий перегук віків, епох, культур, філософій, естетичних смаків є особливістю львівського архітектурного середовища. Воно вабить нас розмаїттям, синтезом старого і нового в єдиній гармонії наших культових споруд. Численні львівські храми збудовані переважно з каменю, але водночас маємо багато чудових зразків народного церковного зодчества, виконаних у давньому, традиційному для наших земель матеріялі - дереві. Тому хочеться насамперед згадати з пошани до безіменних народних архітекторів церкву зі села Кривки, що привезена до Львова і красується нині в Шевченківському гаї, у Музеї народної архітектури. Це неперевершена пам'ятка архітектурного мистецтва, яка донині нас дивує і захоплює логічною конструкцією, монументальністю форм, красою ритмічних членувань, відчуттям матеріялу тощо. Тут же, на території музею, збудована нещодавно дерев'яна церковця лемківського стилю. Обидві церкви стали улюбленим місцем молитви для багатьох львів' ян.
Дерев'яна
архітектура наших земель була джерелом
натхнення для різних поколінь
львівських зодчих. Традиції її відчутні
в багатьох львівських храмах,
збудованих навіть у „високих стилях".
Хто тільки не будував на терені Львова —
архітектори і будівничі різних
національностей, різних мистецьких шкіл,
традицій, смаків та естетичних культур:
українці і поляки, німці та австрійці,
угорці, чехи, французи та італійці.
Власне італійці залишили найбільший
слід свого таланту в архітектурних
шедеврах епохи Відродження, поклавши
гуманістичні ідеї в основу і
західноукраїнської культури.
Ренесансні культові пам'ятки належать
до найціннішої мистецької
архітектурної спадщини в нашому місті і
репрезентовані найвидатніше в чудовому
ансамблі Успенського собору, що
складається з трьох геніяльних частин:
церкви, каплиці та вежі-дзвіниці. Цей
ансамбль має значні мистецькі якості й
домінує своєю красою та величчю над
усіма храмами Львова. Успенська церква
стала символом українського Львова,
його нескорености, духовного багатства.
Вона немов притягає до себе всі інші
висотні храмові споруди,
підпорядковуючи їх єдиній гармонії
панорамної композиції міста.
Христина Саноцька,
заслужений діяч мистецтва України,
професор
THE TEMPLES OF LVIV
Under such a sky and such a star was this city born, a city that involuntarily inspired the yearning for beauty.
These wonderful words of praise were written about the city of Lviv by a local poet, Bartholomew Zymorovych, in the 17th century. True enough today, Lviv is still a magnificent jewel of art and architecture of the various Christian denominations that have peacefully coexisted, side by side, over centuries of sometimes turbulent historical events.
The early Christian churches of Lviv were erected as sanctuaries of the Eastern Orthodox Byzantine rite. Many peoples, among them: Ukrainian, Polish, German, Austrian, Hungarian, Czech, French and Italian, have contributed to the religious architectural monuments of the city of Lviv. The princes of Halychyna (Galicia), during the Middle Ages, practiced religious tolerance, encouraged and facilitated the construction of churches, monasteries and chapels in their territory. Only after attacks by neighbouring Polish king, Kazymyr, in the 14th century, during which he plundered and destroyed St. George's Cathedral and monastery, was the policy of religious tolerance negated within the confines of the city of Lviv. With the subsequent advent of Polish rule, the erection of Orthodox churches came to a standstill, while new structures of western Catholicism, alien to the local Eastern rite followers, became prolific.
Most of the newly constructed Latin edifices were occupied by the religious orders of the Benedictines, Jesuits, Capuchins, Carmelites, Poor Clares, Pauline Fathers, Piarist Fathers, Reformers. Sisters of the Blessed Sacrament, Trinitarians and Franciscans. There was only one order for Greek Catholics or Uniates and that within the monastery of St. George's Cathedral while Orthodox orders were completely disallowed.
By 1939, just before the Second World War, only one Ukrainian Orthodox and fourteen Greek Catholic churches still functioned on the territory of Lviv under Polish rule. In March, 1946, with the ending of the Second World War, the new Soviet rulers formally liquidated the Greek Catholic Church, arrested and sentenced its leaders. Part of the clergy refused to disavow their membership in the Greek Catholic church and refused to accept the jurisdiction of the Moscow Patriarch of the Russian Orthodox Church. As a result, they were subjected to repressions, torture and death in the bowels of Soviet prisons. As Christians of the Latin rite moved from Ukraine to Poland, their religious buildings were closed down except for the Lviv Latin Cathedral. The atheistic Communist regime converted churches into warehouses, social clubs and museums. No new churches were even to be considered, while they ordered the out and out destruction of the Church of the Presentation of the Virgin Mary.
The revival of Ukrainian independence in the 1990s gave a new impetus to religious activists and intensified their activities. The emergence from the catacombs of the Ukrainian Greek Catholic Church and the third rebirth of the Autocephalous Ukrainian Orthodox Church in Ukraine were initiated within the city of Lviv. The majority of the religious buildings were returned to their respective religious communities. Both lay brotherhoods and clergy of Lviv have put all their efforts, talents and skills into making every religious structure within the city truly a place of worship and praise for the glorification of God.